Про відновлення української економіки треба думати зараз, а не потім

Для більшості українців питання відновлення української економіки після війни є чимось далеким, тим, про що треба думати не зараз, а вже реально після завершення цих днів. Але відомі економісти та міжнародні експерти зазначають, що це дуже хибна думка. Про відновлення України та її економіки після війни треба замислюватися вже зараз, коли йдуть активні військові дії. Головна особливість цього процесу в тому, що активатором та ініціатором різних програм відновлення повинна стати саме Україна, а не Європа чи США.

Теоретично наша держава може підтримати будь-яку програму відновлення, яку їй запропонують інші країни чи інвестори. Саме так думає більшість експертів, які працюють за кордоном. Економіка виснажена, грошей немає, потрібно швидко відновити основу народного господарства…Й тому держава повинна надати позитивне рішення на будь-яку пропозицію.

Але це хибна думка. Сама Україна повинна розробити план відновлення. І він повинен бути схожим саме на План Маршала. Не треба концентрувати увагу лише на інфраструктурі та першочерговому її відновленні. Так економіка точно не запрацює. Важливо, щоб міжнародні партнери, серед яких буде Європа та США, надавали не кредити, як завжди, а саме грантову допомогу. Тоді зовнішній борг держави не буде підвищуватися, не буде збільшуватися кредитне навантаження. 

Також не треба обмежувати допомогу та відновлення від міжнародних партнерів лише грошима. Кожна країна має змогу зробити власний вклад в економіку. Яким він буде, залежить від потенціалу держави. Наприклад, хтось може надавати системно гуманітарну допомогу харчовими продуктами, як це наразі робить Польща. Хтось може надавати виробничі потужності, безплатне навчання персоналу, висококваліфіковані кадри тощо. Підтримка повинна бути різною. 

Експерти зазначають, що першочерговим напрямком відновлення економіки буде інвестування у висококваліфіковані кадри. Щоб відновити виробництво, запустити потужності, впровадити нові технології та моделі менеджменту необхідні кадри. Наразі їх половина за межами держави. І щоб вона змогла повернутися до роботи в Україну необхідно запропонувати високий рівень зарплат. Вже зараз треба замислюватися над соціальним забезпеченням, підтримці молоді. В інакшому випадку навіть ті кадри, які залишилися, просто виїдуть за межі держави. Яскравим мотиваційним інструментом може стати іпотечне кредитування під низьку ставку, особливо для тих, хто втратив житло або вимушено покинув свої оселі. 

Додатково треба замислитися над питанням проблемних кредитів. Люди не мають змоги сплачувати позику, бо вони втратили роботу, житло. Банки не можуть же працювати стабільно, не отримавши свої кошти. Щоб стабілізувати ситуацію потрібно впровадити певну модель захисту двох учасників процесу. Як варіант – викуп проблемних кредитів державою. 

І таких питань дуже багато. Але вже зараз вони повинні вирішуватися, повинні розроблятися моделі модернізації та відновлення з урахуванням специфіки української економіки. В інакшому випадку після перемоги ми будемо перебувати ще довгий період у стагнації та нерозумінні, що ж робити далі.